Ми хочемо віддати данину пам’яті людям які ціною власного життя врятували нас, а також людей які змушені були залишити свої домівки, свою батьківщину, людей які залишилися інвалідами. Адже ще і сьогодні, через двадцять п'ять років, ми ще не усвідомлюємо всіх наслідків лиха, не осягаймо всієї глибини катастрофи.

І віддали все, що мали
Життя – що одне в людини
Вірю, що ви врятували
Долю моєї дитини.

Бути людиною –
Не дуже просто,
Бути людиною –
Геройство в наші дні.
Встати і крикнути
З трибуни, з помосту:
«О, люди! Залишайтеся людьми!»